Існує кілька народних легенд. Найбільш правдоподібна з них говорить про це так.

В одного бідного чоловіка була донька незвичайної вроди. Односельчани називали її Бількою, бо була проворна, весела, світла на вроду. До того ж мала добре серце, за що всі дуже любили Більку. На красу дівчини почав зазіхати пан, що жив у селі. Кілька разів намагався оволодіти нею,  але завжди діставав відсіч. Якось за допомогою своїх гайдуків пан таки домігся свого – збезчестив Більку. З великого горя дівчина втопилася в річці, що протікає і нині селом.

Селяни відомстили за Більку: пана вбили, а його маєтки  спалили. В честь дівчини річку назвали Білкою, а   село,   що розкинулось обабіч, – Білками.

(За версією краєзнавця Юрія Чорі)

За матеріалами книги Михайла Василинця "Минуле та сьогодення села Білки Іршавського району Закарпатської області"